Іноді найважче — не знайти рішення, а просто залишитися поруч і почути людину. Коли близька людина розповідає, що зазнає насильства, може бути складно зрозуміти, як реагувати. Можуть з’явитися злість, розгубленість, страх за неї або бажання якомога швидше втрутитися й усе виправити. Та перші слова у відповідь мають велике значення. Вони можуть дати людині відчуття підтримки й безпеки — або, навпаки, змусити замовкнути та більше не звертатися по допомогу.
«Я тобі вірю»
Розповісти про насильство часто непросто. Людина може довго мовчати, сумніватися, чи варто говорити, боятися осуду або не знати, як саме описати те, що відбувається. Тому одна з найважливіших відповідей — проста: «Я тобі вірю».
Не варто допитувати людину, вимагати доказів або намагатися одразу знайти суперечності в її розповіді. Якщо вона вирішила довіритися, перш за все важливо її вислухати.
«Ти не винна / не винен у тому, що відбувається»
Люди, які зазнають насильства, можуть звинувачувати себе: думати, що сказали щось не те, неправильно повелися або могли запобігти ситуації. У такій розмові важливо нагадати: «Ти не винна / не винен у тому, що з тобою відбувається».
Відповідальність за насильство лежить на людині, яка його чинить.
«Дякую, що розповіла / розповів мені»
Ця фраза може здатися дуже простою, але вона допомагає показати: довіру почули й не відкинули. Можна сказати: «Дякую, що довірилася / довірився мені. Я розумію, що тобі, мабуть, було непросто про це говорити».
Так людина отримує сигнал, що її досвід важливий і вона може продовжити розмову у власному темпі.
«Чим я можу тебе підтримати?»
Коли ми бачимо, що близькій людині боляче, природно хотіти одразу щось зробити. Проте рішення, яке здається очевидним з боку, може бути складним або навіть небезпечним для людини в конкретних обставинах. Тому замість того, щоб одразу вирішувати за неї, можна запитати: «Чим я можу тобі зараз допомогти?».
Комусь буде потрібна просто розмова. Комусь — допомога знайти фахівця чи службу підтримки. Комусь важливо, щоб поруч була людина, якій можна зателефонувати. Підтримка може виглядати по-різному.
«Ти можеш говорити зі мною стільки, скільки тобі потрібно»
Людина може не бути готовою одразу розповісти всю історію або прийняти рішення. Вона може повертатися до цієї розмови кілька разів, сумніватися, змінювати думку, говорити уривками. Важливо не вимагати від неї швидких відповідей. Іноді достатньо сказати: «Я поруч. Ти можеш поговорити зі мною, коли будеш готова / готовий».
Чого краще не говорити
Навіть слова, сказані з бажанням допомогти, можуть прозвучати як звинувачення або тиск.
Краще уникати фраз:
- «Чому ти досі з ним/нею?»
- «Треба було піти ще давно».
- «Може, ти сама/сам його/її спровокувала/-в?»
- «Я б на твоєму місці давно все закінчила/-в».
- «Ти точно нічого не перебільшуєш?»
- «Я ж казала/-в, що він/вона така людина».
- «Просто забудь про це й почни нове життя».
Такі слова можуть посилити відчуття провини, сорому або самотності. Особливо важливо не тиснути на людину вимогами на кшталт «негайно йди», якщо вона не готова до такого рішення або ситуація може бути небезпечною.
Підтримати — не означає вирішити все за людину
Близьким іноді хочеться стати «рятівником»: самостійно поговорити з кривдником, повідомити всіх навколо, забрати людину з дому або прийняти за неї рішення. Але підтримка передбачає також повагу до її вибору та обставин. Можна допомогти знайти інформацію, фахову підтримку, продумати варіанти дій, бути поруч під час звернення по допомогу. Водночас важливо не позбавляти людину права голосу у власній ситуації.
П’ять фраз, які варто запам’ятати
Якщо складно зрозуміти, що сказати, можна почати з найпростішого:
- «Я тобі вірю».
- «Ти не винна / не винен».
- «Дякую, що розповіла / розповів мені».
- «Я поруч».
- «Чим я можу тебе підтримати?»
Іноді людині, яка переживає насильство, найбільше потрібна не готова відповідь і не людина, яка все вирішить за неї. Їй може бути важливо знати, що її почули, їй вірять і вона не залишилася сама / сам.
📩 Якщо у вас виникають питання – пишіть нам: prowomenua12@gmail.com
Інформаційний матеріал підготовлено в межах співпраці Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні та ГО «Асоціація Амбасадорок України» за підтримки Норвегії. Думки, погляди та рекомендації, викладені в в цій події належать авторам/-кам і не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA, ГО «Асоціація Амбасадорок України» або Норвегії.