Шлюбний договір — один із тих юридичних інструментів, який викликає більше емоцій, ніж обговорення його реального змісту. Для когось він асоціюється з недовірою, для когось — із підготовкою до розлучення, а дехто переконаний, що справжнє кохання не потребує жодних домовленостей.
Втім, чи справді проблема полягає в самому шлюбному договорі?
Саме це питання стало основою дослідження, яке аналізує не лише правове регулювання цього інституту, а й причини, через які люди не поспішають ним користуватися.
Право існує вже давно
Українське законодавство передбачає можливість укладення шлюбного договору. Його основна мета — надати подружжю право самостійно визначити майнові права та обов’язки, водночас встановлюючи межі, які захищають права дітей та не допускають умов, що можуть поставити одного з партнерів у надзвичайно невигідне становище.
Водночас міжнародні стандарти у сфері прав людини наголошують на важливості економічної рівності жінок і чоловіків, права володіти майном та укладати договори. Хоча міжнародні документи не зобов’язують держави впроваджувати інститут шлюбного договору, вони підкреслюють значення економічної автономії та рівності партнерів у сімейних відносинах.
Чому ж шлюбні договори залишаються непопулярними?
Дослідження показало, що головні бар’єри знаходяться не в законодавстві.
Аналіз сучасної української юридичної доктрини свідчить: найчастіше причинами низької популярності шлюбних договорів є недостатня правова обізнаність, поширені стереотипи, психологічний дискомфорт під час розмов про гроші та сприйняття такого договору як прояву недовіри або підготовки до можливого розлучення.
Тобто право існує, але суспільні установки часто виявляються сильнішими за можливість ним скористатися.
Між правом і реальністю
Одним із найважливіших висновків дослідження стало те, що наявність права ще не гарантує його реалізації.
Закон відповідає на питання, чи існує певне право. Міжнародні стандарти пояснюють, чому воно є важливим для забезпечення рівності та економічної автономії. А юридичні дослідження показують іншу сторону: навіть найкраще законодавство не працюватиме повною мірою, якщо люди не готові ним користуватися через страх, суспільний осуд чи недостатню поінформованість.
Саме ця різниця між існуванням права та можливістю реалізувати його на практиці стала головним результатом дослідження.
Чому це важливо
Розмова про шлюбний договір — це не лише про юридичний документ. Це розмова про відкриту комунікацію між партнерами, фінансову відповідальність, повагу до прав одне одного та можливість ухвалювати спільні рішення без страху бути засудженими.
Чим більше ми говоримо про такі інструменти без стереотипів, тим більше шансів, що люди зможуть свідомо користуватися своїми правами, а не відмовлятися від них через упередження.
Дякуємо авторці дослідження — Анні Кальячі, магістрантці програми International Human Rights Law в Lund University, яка досліджує питання прав жінок та гендерної рівності, — за ґрунтовний аналіз і важливий внесок у дослідження того, як право працює не лише на папері, а й у реальному житті.
Наші соцмережі:
Інстаграм: https://www.instagram.com/pro.women.ua/
Фейсбук: https://www.facebook.com/prowomenua/