13 вересня у Луцьку відбулася інтерактивна пішохідна екскурсія «Межі свободи: безпека в публічному просторі». Прогулянку провела гідеса Ольга Шарута.
Цього разу знайомі вулиці та історії Луцька стали простором для розмови про те, що залишається актуальним і сьогодні: особисті межі, безпеку в публічному просторі, свободу висловлювати свої погляди та відповідальність за власний вибір.
Про свободу через історії жінок
Під час екскурсії учасники та учасниці говорили про свободу не як про абстрактне поняття, а через конкретні людські історії. Особливу увагу приділили жінкам, які жили й діяли на Волині та свого часу виходили за межі звичних для них суспільних ролей. Їхня діяльність була пов’язана з культурою, освітою, громадською та політичною роботою, захистом української ідентичності.
Серед героїнь екскурсії — Олена Левчанівська, Леся Українка, Олена Пчілка, Антоніна Певна та інші жінки, чиї історії допомогли подивитися на поняття свободи з різних перспектив. Через їхні біографії та досвід учасники й учасниці розмірковували, що означало для жінки публічно говорити про свої переконання, займатися громадською діяльністю, відстоювати власну позицію та зберігати українську ідентичність у різні історичні періоди.
Коли публічний простір стає небезпечним
Однією з тем прогулянки стала безпека в публічному просторі. Сьогодні ми звикли сприймати можливість вільно пересуватися містом, висловлювати думки, брати участь у громадському житті як природну частину повсякденності. Проте історії минулого показують, що публічний простір у різні часи міг бути значно менш безпечним для тих, хто наважувався говорити або діяти всупереч усталеним правилам.
Учасники та учасниці говорили про те, що саме робило публічний простір небезпечним у різні періоди, хто мав більше можливостей для самовираження, а хто стикався з обмеженнями через стать, походження, політичні погляди чи національну ідентичність. Це дозволило провести паралелі із сучасністю та замислитися над тим, що сьогодні допомагає людині почуватися в безпеці у публічному просторі.
Якою була ціна свободи?
Окремою темою стала можливість говорити рідною мовою та зберігати українську ідентичність. Історії жінок, про яких говорили під час екскурсії, показують, що право на власний голос та культурну ідентичність не завжди сприймалося як щось само собою зрозуміле.
Тому під час прогулянки виникало питання: якою була ціна можливості говорити, писати, навчати, працювати та діяти відповідно до власних переконань? Це питання особливо важливе сьогодні, коли ми по-новому осмислюємо власну ідентичність, свободу та відповідальність за те, що обираємо і як діємо у суспільстві.
Історія Олени Левчанівської
Однією з центральних героїнь екскурсії стала Олена Левчанівська — громадська та політична діячка, яка представляла українців Волині та була єдиною жінкою-депутаткою серед українського представництва в польському Сеймі. Її діяльність була пов’язана із захистом національних інтересів, прав жінок та проблем людей, які потребували підтримки. Вона працювала, зокрема, з питаннями, що стосувалися постраждалих від Першої світової війни, дітей та людей з інвалідністю.
Історія Левчанівської стала прикладом того, як жінка могла використовувати публічний голос для представлення інтересів інших людей та відстоювання власних переконань навіть у середовищі, де така активність викликала спротив. Через подібні історії учасники та учасниці могли побачити, що свобода має не лише особистий, а й суспільний вимір.
Історії жінок, які діяли на Волині, допомагають побачити, що свобода — це не лише право. Це також відповідальність, сміливість робити вибір і готовність відстоювати те, що для людини важливо.
Дякуємо гідесі Ользі Шаруті за змістовну та цікаву прогулянку, а всім учасникам та учасницям — за запитання, роздуми й готовність говорити про важливе.
Фото від Юрія Євтушко можна знайти за посиланням.
📩 Якщо у вас виникають питання – пишіть нам на пошту prowomenua12@gmail.com.
Захід підготовлено в межах співпраці Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні та ГО «Асоціація Амбасадорок України» за підтримки Норвегії. Думки, погляди та рекомендації, викладені в в цій події належать авторам/-кам і не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA, ГО «Асоціація Амбасадорок України» або Норвегії.