У Луцькому національному технічному університеті відбулася зустріч зі студентами та студентками у форматі сократівського діалогу. Темою розмови стала побудова культури підтримки в громаді.
Діалог модерувала Анна Рекретюк, ветеранка та бойова медикиня, тренерка з фітнесу й танців, засновниця та керівниця сім’ї танцювальних студій Diamond. Замість лекції з готовими відповідями учасники та учасниці отримали простір для роздумів, запитань і власних аргументів.
Що насправді означає підтримувати?
Під час зустрічі говорили про ситуації, з якими кожна людина може стикатися у повсякденному житті. Учасники та учасниці розмірковували:
- чи будь-яка допомога є підтримкою;
- яку підтримку ми найчастіше готові давати іншим;
- яку підтримку нам самим найважче приймати;
- чи потрібно допомагати людині, яка не просить про допомогу;
- що взагалі означає поняття «культура підтримки».
Окремо говорили про відповідальність за те, якою є атмосфера в громаді. Чи може її формувати лише влада або громадські організації? Чи культура підтримки починається з кожного мешканця та мешканки? Серед питань, які стали частиною дискусії, були й такі: чи може одна людина змінити культуру цілої спільноти? Чи трапляється, що ми не допомагаємо, бо думаємо: «Хтось інший це зробить»? І що кожен та кожна з нас може зробити вже завтра?
Молодь як частина змін, які відбуваються вже зараз
Розмови зі студентством особливо важливі в час, коли Україна переживає масштабні суспільні зміни. Молоді люди не лише спостерігають за тим, як змінюється країна, — вони вже є частиною цих змін. Вони навчаються, працюють, створюють власні проєкти, долучаються до громадського життя та поступово визначають, якими будуть їхні громади в майбутньому.
Саме тому важливо говорити з молоддю не лише про професійний розвиток чи освіту, а й про взаємодію між людьми, відповідальність, небайдужість та здатність підтримувати одне одного. Культура підтримки не виникає сама собою. Вона складається з маленьких щоденних рішень: помітити людину поруч, запитати, як вона, не нав’язувати допомогу, коли вона не потрібна, але бути готовими відгукнутися, коли про неї просять. Іноді зміни в громаді починаються саме з такого простого кроку.
Від активних людей — до спільноти, де підтримка стає нормою
Під час діалогу учасники та учасниці також обговорили, що важливіше для громади: багато небайдужих людей чи кілька дуже активних. Це питання не має однієї правильної відповіді. Але воно допомагає побачити важливу річ: стійка спільнота потребує не лише окремих людей, які постійно беруть на себе відповідальність, а й широкої готовності мешканців долучатися, допомагати та помічати потреби одне одного. На завершення учасникам і учасницям запропонували уявити, що вони можуть змінити лише одну річ у культурі своєї громади.
Дякуємо проректору з проєктної роботи ЛНТУ Миколі Мельничуку за вітальні слова та підтримку такого формату зустрічі. Також дякуємо Оксані Урбан, доцентці кафедри економіки та міжнародних економічних відносин, та Ірині Забіяці, доцентці кафедри іноземної філології та прикладної лінгвістики, за організацію зустрічі в стінах навчального закладу.
Дякуємо студентам та студенткам за відкритість до діалогу, цікаві думки та готовність разом розмірковувати, Анні Рекретюк за чудове модераторство, а Юрію Євтушко за фото, які можна побачити за посиланням.
📩 Якщо у вас виникають питання – пишіть нам на пошту prowomenua12@gmail.com.
Захід підготовлено в межах співпраці Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні та ГО «Асоціація Амбасадорок України» за підтримки Норвегії. Думки, погляди та рекомендації, викладені в в цій події належать авторам/-кам і не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA, ГО «Асоціація Амбасадорок України» або Норвегії.