Ми живемо в часи, коли світ вимагає від нас бути залізобетонними. Жінкам кажуть бути незламними, тримати на собі дім, дітей та волонтерство. Чоловікам-ветеранам – бути «креременями», витримувати будь-який біль і мовчки повертатися до цивільного життя. Суспільство звикло захоплюватися зовнішньою витривалістю. Але мало хто запитує: «А що відбувається з людиною, коли вона залишається наодинці з собою?»
Протягом червня та липня двері наших груп самодопомоги в PRO WOMEN UA відчинялися знову і знову. За цей короткий час понад 150 людей переступили наш поріг. Серед них жінки, які долають виклики війни, члени родин військових, ВПО, а також учасники нашої окремої закритої групи для ветеранів.
150 різних доль. 150 унікальних історій болю, втоми та невизначеності. Але найголовніше – 150 хоробрих кроків назустріч тому, щоб знову відчути життя та знайти своїх.
Коли людина проходить через надважкі випробування – будь то евакуація, втрата домівки, виснажливий бойовий досвід чи складний шлях адаптації після фронту, мозок вмикає захист. Ми закриваємося і нам здається, що наш біль ізольований, і ніхто у світі не здатен його зрозуміти. Ветерани часто відчувають прірву між собою та цивільним оточенням, а жінки кажуть собі: «Іншим ще важче, я не маю права скаржитися».
Група самодопомоги – це не про теорію чи лекції. Тут немає «експертів з чужого життя», які розкажуть вам, як «правильно» жити, відчувати чи переживати досвід війни. Це безпечний простір рівних: для жінок – це простір сестринства та прийняття, для ветеранів у їхній закритій групі – це атмосфера побратимства, де розуміють без зайвих пояснень та слів.
Коли ми ділимося своїм досвідом у колі, ми робимо дві важливі речі:
- Ми легітимізуємо свої почуття, тобто дозволяємо собі зняти маску «все під контролем», висловити біль, гнів чи заново навчитися радіти без провини.
- Ми знаходимо дієві підказки. Досвід людини, яка вже зробила крок далі на шляху відновлення, стає найкращим дороговказом для того, хто тільки починає цей шлях.
Понад 150 людей за червень і липень – для нас це не просто статистика. Це 150 родин, де чоловік, дружина, батько чи мати змогли повернутися додому з трішки легшим серцем. З відчуттям, що вони більше не одні у своєму океані тривог чи спогадів.
Якщо ви читаєте цей текст і відчуваєте, що ваш внутрішній ресурс вичерпано, якщо вам здається, що ви залишилися один на один зі своїм тягарем – ми хочемо, щоб ви знали: для вас є безпечне місце.
Групи самодопомоги в PRO WOMEN UA (зокрема й закриті зустрічі для ветеранів) продовжують свою роботу. Тут не потрібно бути ідеальними, «залізними» чи підлаштовуватися під чиїсь очікування. Тут можна бути просто собою та знайти тих, хто підставить плече.
Приходьте, наше коло завжди відкрите. Реєстрація за покликанням.
Наші соцмережі:
Інстаграм: https://www.instagram.com/pro.women.ua/
Фейсбук: https://www.facebook.com/prowomenua/