У межах дослідження досвіду та потреб роботодавців малого й середнього бізнесу Волинської та Рівненської областей ми проаналізували, наскільки компанії регіону готові реагувати на випадки домашнього та гендерно зумовленого насильства серед власних працівників. Результати демонструють суттєвий розрив між масштабом проблеми та спроможністю бізнесу на неї реагувати.
Проблема, яка виходить за межі дому
Поширене уявлення про те, що домашнє насильство — питання виключно приватного життя, не витримує перевірки даними. Дослідження зафіксувало, що 43,5% роботодавців регіону вже стикалися з випадками гендерно зумовленого або домашнього насильства серед своїх працівників — підтвердженими або такими, які вони підозрювали.
Це означає, що для майже половини компаній ситуація не є гіпотетичною. Насильство, яке відбувається вдома, впливає на роботу — через падіння продуктивності, часті лікарняні, раптові відсутності та інші прояви, які роботодавці, як правило, не пов’язують із першопричиною.
Обізнаність про факт vs готовність діяти
Ключовий висновок дослідження стосується розриву між тим, що роботодавці фіксують проблему, і тим, наскільки вони готові на неї відповісти.
- 87% роботодавців і HR-фахівців не володіють повним алгоритмом дій — куди скерувати працівника чи працівницю, які постраждали від насильства.
- Лише 13% можуть назвати конкретні контакти служб допомоги в разі потреби.
Таким чином, ситуацію, з якою стикається майже кожна друга компанія, здатна коректно опрацювати лише незначна частка роботодавців.
Бар’єри: не гроші, а брак знань
Дослідження також фіксує причини, які заважають компаніям впроваджувати відповідні процедури:
- 39,1% роботодавців називають головною перешкодою страх стигматизації та небажання «втручатися в особисте життя» співробітника;
- 21,7% прямо визнають брак необхідних знань;
- і лише 4,3% вказують на брак коштів.
Це важливий момент: впровадження базових процедур реагування на домашнє насильство є радше питанням обізнаності та внутрішньої готовності компанії, ніж фінансовим питанням.
Чому роль роботодавця важлива
Робоче місце нерідко залишається єдиним простором, де людина, яка постраждала від домашнього насильства, перебуває поза контролем кривдника. Це створює унікальну можливість для раннього реагування — за умови, що керівництво та HR-фахівці знають, як діяти: вислухати без оцінювання, надати інформацію про служби допомоги та за потреби забезпечити гнучкість (зміну графіка, тимчасове перенесення робочого місця).
Відсутність таких знань перетворює робоче місце із потенційного ресурсу підтримки на сліпу зону, де проблема залишається непоміченою або проігнорованою.
Дані дослідження вказують на конкретний і вирішуваний розрив: бізнес регіону вже стикається з наслідками домашнього насильства, однак не має інструментів для адекватної реакції. Оскільки фінансовий бар’єр виявився мінімальним, першочерговим кроком для покращення ситуації є цільове навчання роботодавців і HR-фахівців — зокрема надання їм чітких алгоритмів дій та актуальних контактів служб підтримки.
📩 Якщо у вас виникають питання – пишіть нам: prowomenua12@gmail.com
Інформаційний матеріал підготовлено в межах співпраці Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні та ГО «Асоціація Амбасадорок України» за підтримки Норвегії. Думки, погляди та рекомендації, викладені в в цій події належать авторам/-кам і не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA, ГО «Асоціація Амбасадорок України» або Норвегії.